oromushka | Мої улюблені смаколики

Усе почалося з того, що мій співробітник розіслав усім в офісі фотку своїх соняхів.

Ну, моя нагла морда не втрималася і спитала: "А можна я його з'їм?" Він підозріло глянув на мене, але наступного дня приніс мені головку соняха. Насіння виявилося не звичним чорним, а білим з сірими смугами. Хоча, чого це я? Для місцевих звичне саме таке.

Все насіння було надійно заховано у мій шлунок того ж вечора. Не могла відірватися. Бо сире, трішечки недозріле соняшникове насіння люблю до нестями. А не смакувала його вже роками, бо до батьків приїжджаю коли соняшники ще нестиглі, а посадити вдома чомусь не здогадалась. Треба буде не забути весною.

А ще через день, коли я надавала допомогу домашньому комп'ютеру соняшникового співробітника, заробила собі і другого, більшого соняха. Цього я розтягнула на два вечори. Бо він був більшим, от і задоволення від нього було більше :)